КЗО "НВК №42" ДМР

   





ДНУ ім. Олеся Гончара Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Психологічні аспекти шкільної медіаосвіти

Психологічні аспекти шкільної медіаосвіти

Колись батьки боялися «вулиці»: щоб не образили там дитину, щоб не затягнули в погану кримінальну компанію. Усе, що втримувало дитину вдома – це було добре, зменшувало ризики, на які могла наразитись дитина в неконтрольованому батьками просторі. Сьогодні ситуація змінилась кардинально. Старі ризики «вулиці» не зменшуються, але з’явились і нові. Діти зникають з вулиці: на ігрових майданчиках гуляють хіба що мами з діточками в колясочках. Дітки старші годинами сидять перед телевізором, комп’ютером, «переселяються» у віртуальний світ соціальних мереж і он-лайн ігор. Цей новий світ, вхід до якого дарує Інтернет, виглядає сьогодні як «дикий захід, коли шериф спить». Вседозволеність і вседоступність зваблює і підкупає дитину, дає їй ілюзорне відчуття дорослості. Це новий простір, який батьки не можуть контролювати, але й не усвідомлюють його ризики, самі будучи дітьми доцифрової епохи. Дійсно, ми прийшли в цей віртуальний світ уже дорослими.

Метою виступу є надати інформацію про психологічні аспекти медіакультури, суб’єктів навчально-виховного процесу та їх готовності до процесу конструктивної взаємодії.

Задачі:

¡  Надати інформацію про психологічні аспекти медіакультури

¡  Розповісти про діагностику рівнів медіакультури суб’єктів навчально-виховного процесу

¡  Дослідити готовність суб’єктів навчально-виховного процесу до конструктивної взаємодії

¡  Надати інформацію про здійсненний моніторінг готовності суб’єктів навчально-виховного процесу до конструктивної взаємодії

Як там живеться дитині, хто її захистить від надмірних вражень жахливими чи надто відвертими сценами? Хто вчасно пояснить і навчить розбиратися, яка інформація правдива, а яка – напівправдива, або й прямий обман? Як зорієнтуватися в швидких і перевантажених потоках інколи геть непотрібної інформації? Що можна безпечно робити, а що несе надмірні ризики, може нашкодити дитині чи перетворити її саму на агресора?

Як взагалі допомогти дитині підготуватись до взаємодії із новою реальністю, яка доступна тільки завдяки медіа – тим каналам, які дають доступ до ширшого світу, ніж той повсякденний простір існування, до якого ми вже звикли? Сучасні медіа – це Інтернет (в тому числі мобільний), телебачення, кіно, газети, журнали. Медіа інформують, визначають, яка інформація є важливою, конструюють зразки героїв і невдах, пропонують цінності і норми. Медіа стали настільки важливою частиною нашого життя, що полишати дитину на самоті з цим новим світом неприпустимо, а не навчати правилам взаємодії з медіа небезпечно.

І дійсно, відповіддю на ці виклики з’являється медіаосвіта – новий напрям підготовки дитини до ефективної взаємодії з медіа. Не використання телевізора для того, щоб краще навчити біології, історії чи іншому предмету,  а навчання тому, як краще використовувати телевізор і Інтернет у власному житті. Які вони несуть ризики, коли і чим можуть нашкодити, і як можна використати їхні ресурси для щасливого успішного життя.

Вітчизняна соціально-психологічна модель медіаосвіти інтегрує сучасні досягнення зарубіжної медіаосвіти,  критично переосмислює її більш як півстолітній досвід, адаптує його до українських реалій, істотно посилюючи інноваційне наповнення медіаосвітньої підготовки, її психологічну складову. В основу вітчизняної моделі покладено соціально-психологічний підхід, у межах якого медіакультура мислиться як продукт і водночас умова взаємодії суб’єктів інформаційного простору. При цьому на відміну від існуючих підходів як суб’єкти розглядаються не лише медіавиробник і споживач, а й медіапедагог – модератор їхньої взаємодії. Ключові засади вітчизняної моделі спираються на розуміння процесу взаємодії суб’єктів у сучасному інформаційному просторі, де відбувається не лише створення і передача інформації, але й формування і самоперетворення суб’єктів взаємодії. Медіа, які раніше виступали в якості «передавачів» інформації, потім усвідомлювали себе як «виробники» інформації, нині стають організаторами (навігаторами) комунікації інших суб’єктів. Споживачі медіа, які раніше пасивно «приймали» як реципієнти відправлене через канал медіаповідомлення, сьогодні стають повноцінними суб’єктами інформаційно-комунікаціної взаємодії (авторами, агентами, навігаторами взаємодії).

Психологічні рівні медіакультури:

¡  медіакультура особистості

¡  медіакультура окремих соціальних суспільств, соціальних систем та груп (певної соціальної одиниці,  етнічної спільноти, вікової або  професіональної групи т.п.)

¡  медіакультура суспільства  (медіакультура світу)

¡  ефекти ваємодії різних медіакультур

¡  медіакультурна взаємодія соціума та особистості.